Vasylieva Nataliia upcycling: як одна історія може змінити індустрію

– Наталіє, як народилася ідея створення апсайклінг-бренду? Що стало вашим особистим поштовхом?

Все почалося ще з дитинства. Коли одяг для Барбі був занадто дорогим, я брала мамині старі колготки й шкарпетки і шила з них сукні — лише голкою та ниткою. У дванадцять років створила свій перший пенал зі старих джинсів, а згодом — крісло-подушку.
Це було інтуїтивно, природно. Але справжнім переломним моментом стала війна.

Я виїхала з сином до Німеччини, переживала депресію й повну втрату себе. Друзі дали мені швейну машинку зі словами: «Тримай, придумай щось». І я почала шити.
Це був спосіб врятувати себе.

Повернувшись в Україну, я зрозуміла: хочу створювати не лише для себе — для людей, які теж шукають новий сенс.

– Ваш бренд говорить про унікальність, усвідомленість і турботу про планету. Що для вас апсайклінг як філософія?

Апсайклінг — це не просто про екологію. Це про речі, які вже нікому не потрібні, але можуть отримати інше життя.
Це про шанс — для тканини, для людини, для історії.

Коли ти перетворюєш старий піджак у нову форму, ти ніби ковтаєш ковток нового змісту. Це дуже символічно.
Я завжди кажу: якщо ми можемо змінити одну річ у світі — ми вже робимо більше, ніж здається.

– Ви кажете, що кожен, хто обирає ваш одяг, “рятує планету”. Як це працює?

Усе дуже просто.
Кожна моя річ — це виріб, який міг опинитися на звалищі. Люди часто позбуваються якісного одягу через нудьгу, зміну стилю або розміру. Я викуповую такі речі, очищаю їх, розбираю на деталі й створюю новий виріб.

Ми не виробляємо нову тканину. Ми не збільшуємо відходи. Ми використовуємо те, що вже існує.

Це маленький, але реальний спосіб зменшувати текстильне забруднення.

– Звідки походять матеріали для ваших виробів?

Це піджаки, джинси та інші речі, які вже пройшли життя. Частину викуповую у людей, частину — на секонд-хендах, частину приносять знайомі.

Кожен виріб проходить глибоке очищення: прання, сушіння, відпарювання, заміну фурнітури.
Потім я розбираю його на деталі й дивлюся, що він “хоче” стати: новим силуетом, комбінованою формою, сучасною вставкою чи абсолютно іншим предметом одягу.

Мені подобається думати, що я не просто шию — я продовжую історії.

– Розкажіть про колекцію, яку ви представили на 31st Odessa Fashion Day. Який головний настрій та емоція стояли за її створенням?

Головна мета цієї колекції була показати, що апсайклінг зовсім не страшний і точно не про “щось старе”. Я хотіла довести, що перероблений піджак може стати частиною повсякденного гардеробу й виглядати сучасно та стильно. А переробка джинсів для мене — класика: вона завжди виглядає актуально. Це була колекція про елегантність, носибельність і друге життя одягу.

– Як ви знаходите баланс між мінімалізмом і виразністю?

Усе народжується з матеріалу.
Кожен піджак уже має свій характер. Моє завдання — підкреслити його, не перевантаживши силует.

Я працюю з пропорціями, акцентними швами, асиметрією, деталями, які роблять річ живою.
Це дозволяє зберегти чистоту мінімалізму й додати виразність, яку неможливо повторити.

– Фраза “кожен виріб створений так, щоб тебе неможливо було забути” звучить дуже сильно. Як одяг стає незабутнім?

Унікальністю.
Жоден мій виріб не повторюється — він має свою історію, свій попередній шлях.
Коли людина вдягає таку річ, вона носить не просто одяг, а нову емоцію, нову історію. Це відчувається.

– Яку роль у ваших колекціях відіграє жіночність?

Жіночність — різна для кожної жінки. Я не підганяю її під один стандарт.
Коли я працюю з кроєм, думаю про майбутню власницю: її характер, настрій, унікальність.

Одяг, який підкреслює індивідуальність — ось для мене справжня жіночність.

– Показ має сміливе рішення: піджаки на голе тіло. Чому так?

Щоб одяг говорив сам за себе.
Без зайвих шарів, без відволікаючих деталей.
Це дозволяє побачити конструкцію, фактуру, переробку — те, що є суттю бренду.

– Чи готова українська мода до усвідомленого споживання?

Так, але ми тільки на початку шляху. Інтерес росте, і люди стають більш свідомими. Але до масовості ще далеко.
Та це нормально. Кожна культура починається з перших кроків.

– Що для вас означала участь у Odessa Fashion Day?

Для мене участь у Odessa Fashion Day означала не просто показ колекції, а можливість показати людям, що апсайклінг і свідомий підхід до моди можуть бути сучасними, стильними та елегантними.
Це була важлива платформа для обміну ідеями з іншими дизайнерами, налагодження контактів і демонстрації того, що українська мода може бути різною, сміливою та водночас усвідомленою. Для мене це про розвиток бренду і про те, щоб моя робота мала реальний вплив — на людей і на планету.

– Які емоції, на вашу думку, глядачі винесли після вашого показу?

Я хотіла, щоб глядачі відчули здивування і захоплення — зрозуміли, що апсайклінг може бути сучасним. Для мене важливо, щоб після показу залишилося відчуття натхнення: надихнення шукати красу в тому, що вже існує та усвідомлено обирати свій гардероб.
Це емоція творчості, свободи й можливості перетворювати просте на щось особливе.

– Яким ви бачите розвиток бренду у найближчі роки?

Планую розширювати лінійку, працювати з різними видами одягу, робити колаборації, входити до спільнот свідомої моди.

Я хочу створювати культуру апсайклінгу — не тренд, а стиль життя.

– Чи плануєте вихід на міжнародний ринок?

Так.
Я хочу показати світові, що усвідомлена мода з України — це сучасно, красиво й унікально.

– І нарешті — що б ви хотіли сказати жінкам, які лише знайомляться з вашим брендом?

Не бійтеся апсайклінгу.
Не бійтеся бути іншими.
Ви вже унікальні — одяг лише підкреслює це.