STARCHAK представив колекцію LUX на Ukrainian Fashion Week — про музику, пам’ять і свободу, яку неможливо відібрати

У межах 58-го сезону Ukrainian Fashion Week FW26–27 бренд STARCHAK представив колекцію LUX — одну з тих робіт, де мода виходить за межі одягу й стає способом говорити про пам’ять, досвід, травму, трансформацію і свободу.

У цій колекції музика стає не фоном і не супроводом, а головною концептуальною мовою. Для STARCHAK вона постає як форма пам’яті, що зберігає пережите, трансформує спогад у звук і дає голос тому, що іноді неможливо вимовити словами. Саме тому LUX читається не лише як дизайнерський реліз, а як цілісний художній жест, у якому силует, матеріал, звук і присутність працюють разом.

Основним джерелом натхнення для колекції став альбом ROSALÍA — LUX, у якому тілесність, пам’ять і зміна форми набувають особливої емоційної сили. Це відчувається і в самій побудові колекції. Весільні сукні тут переосмислюються як маркери нового початку, тоді як вечірні образи поступово переходять у більш тілесні, оголені за відчуттям силуети. Усе це створює напругу між минулим і теперішнім, між урочистістю і вразливістю, між тим, що вже було прожито, і тим, що тільки починає народжуватися заново.

Важливим структурним принципом колекції є upcycling, який у STARCHAK працює не просто як відповідальна практика, а як дизайнерська форма реміксу. Матеріал зберігає слід свого попереднього життя, але отримує нове звучання в іншій конструкції, в іншому силуеті, в іншому контексті. Це дуже точна паралель із музикою, де мотив може бути переосмислений, переписаний, прожитий інакше — але при цьому не втрачає своєї пам’яті.

Тема пам’яті і трансформації, яка проходить крізь альбом, резонує і з ключовою цінністю самого бренду. У цьому сенсі адаптація треку Berghain в оперному виконанні стає для STARCHAK метафорою upcycling у звуці — музичний код змінюється, але не стирається, а переходить у нову форму. Так само працює і сама колекція: вона не заперечує минуле, а перетворює його на нову мову.

Найсильніша точка цієї історії — фінальний перформативний жест, пов’язаний з історією Андрія Герасимова, музиканта військового оркестру і звільненого військовополоненого. У цьому контексті музика вже перестає бути лише метафорою. Для нього вона стала крихким способом виживання всередині системи насильства. У полоні його змушували співати, зокрема російські пісні, використовуючи музику як інструмент приниження, контролю і психологічного тиску. Голос доводили до зриву. І водночас саме музика частково змінювала ставлення до нього, стаючи тимчасовою формою відносного захисту в абсолютно дегуманізуючому середовищі.

У просторі показу Андрій Герасимов залишався сам у центрі. На ньому був піджак із назвою його бригади 36 ОБРМП та словами «Музика має бути вільною» — гаслом, яке почали використовувати його рідні та друзі. Він виконав музичний фрагмент на трубі — не як декоративний елемент шоу, а як жест пам’яті, присутності й свідчення. Після цього Андрій розгорнув полотно з вишитими іменами своїх побратимів, які досі перебувають у полоні:
Захаров Іван Миколайович
Зуй Олександр Миколайович
Фаріонов Євгеній Олександрович
Дребет Євген Дмитрович
Штефан Сергій Вікторович

У цей момент колекція остаточно виходить за межі модного висловлювання і стає актом присутності. Саме тому LUX сприймається не просто як показ, а як простір, у якому мода, музика і пам’ять об’єднуються в соціально значущий жест. Тут свобода звучить не як абстракція, а як щось дуже фізичне, крихке і водночас незламне.

На тлі другого дня Ukrainian Fashion Week FW26–27, присвяченого сталому розвитку, мистецтву і новим форматам презентацій, робота STARCHAK стала однією з найбільш емоційно сильних. Це колекція про те, що звук може зберігати пам’ять, одяг може ставати свідченням, а мода — простором, де людський голос повертає собі свободу.