Олег Шкільнюк: не лише про моду, Odessa Fashion Day і життя поза подіумом

ПитанняОлеже, почнімо з несподіваного. Ти навчався на міжнародній економіці, а потім опинився у світі макіяжу й моди. Як усе закрутилося?

ВідповідьЯ навчався в Одеському національному економічному університеті на міжнародній економіці, а паралельно почав цікавитися макіяжем і навчатися цього професійно. Поступово творчість захоплювала мене дедалі більше.

Хоча економіка й мода не такі вже далекі одна від одної. Зараз у моїй роботі постійно є бюджети, переговори, організаційні питання. Просто якби мені запропонували обрати між роботою над цікавою концепцією та черговою папкою документів, я точно знаю, що вибрав би. (Сміється.)

ПитанняПам’ятаєш свій перший день за лаштунками Odessa Fashion Day? Що тоді найбільше зачепило?

ВідповідьЦе був 2020 рік. Я навчався в Make Me Up Studio and School, яка тоді була офіційним beauty-партнером Odessa Fashion Day. Через школу потрапив до команди візажистів, а згодом став частиною постійної команди проєкту.

Мені подобалося буквально все: підготовка колекцій, моделі, знімання, те, як багато людей працюють заради одного результату. Але найбільше відгукувалася сама ідея Odessa Fashion Day — давати молодим українським дизайнерам можливість показувати свою роботу.

Навіть коли я просто робив макіяж, відчував, що теж є частиною чогось більшого.

ПитанняТам ти познайомився й із Костянтином Лєонтьєвим. Як звичайне робоче знайомство переросло в таку довгу співпрацю?

ВідповідьТак, ми познайомилися на Odessa Fashion Day. Згодом я почав працювати в салоні краси, який Костянтин тоді відкривав. Тож наша співпраця вийшла далеко за межі показів.

Поступово я дізнавався більше про організацію подій, долучався до нових завдань, брав на себе більше відповідальності.

Не було якогось чіткого плану, що ось зараз я роблю макіяж, а через кілька років стану продюсером. Просто одна можливість приводила до іншої.

ПитанняА в який момент ти зрозумів, що готовий відповідати вже не за окрему частину показу, а за весь Odessa Fashion Day?

ВідповідьПісля початку повномасштабної війни ми з Костянтином багато говорили про майбутнє проєкту. Чи варто продовжувати? У якому форматі? І чи можливо взагалі проводити такі події в нових умовах?

Після початку війни відбувся міжнародний сезон у Франції, а двадцять шостий сезон уже повернувся до Одеси й проходив під моїм керівництвом.

Ми вирішили, що проєкт потрібно зберегти, і я взяв на себе продюсерські обов’язки.

Мені не хотілося, щоб зник майданчик, який роками давав можливості молодим дизайнерам, моделям і фахівцям індустрії. Зараз Odessa Fashion Day для мене вже значно більше, ніж робота. Це відповідальність і за сам проєкт, і за людей, яким він потрібен.

ПитанняЗ боку продюсування виглядає творчою професією. А що тобі насправді подобається найбільше? І що, навпаки, хочеться відкласти на потім?

ВідповідьНайбільше люблю вигадувати й створювати. Працювати з ідеєю, концепцією, візуальною частиною, шукати цікаві рішення.

Переговори теж люблю. Це можливість познайомитися з новими людьми, знайти спільний інтерес і перетворити якусь розмову на реальний проєкт.

А от бюрократія часом виснажує. Документи, дрібний шрифт, нескінченні уточнення… Звичайно, я розумію, що без цього нікуди, і до деталей потрібно бути уважним. Але задоволення від створення чогось нового для мене набагато більше.

Ідей у мене, до речі, значно більше, ніж можливостей реалізувати їх усі просто зараз.

ПитанняТи можеш продумати показ до найменших деталей, а потім стається щось, чого ніхто не міг передбачити. Як тоді не розгубитися?

ВідповідьШукати інший варіант. У мене є такий принцип: спочатку все вирішимо, переживатимемо потім.

Наприклад, під час Summer Weekend 2026 у ніч перед головним днем показів Одеса пережила масовану атаку й залишилася без електрики. Частина моделей не могла дістатися через наслідки обстрілів і перекриті дороги.

Нам довелося терміново шукати резервне живлення, привозити генератор, замінювати частину моделей. Звісно, ніхто не планував такого сценарію.

Але покази відбулися. Десять дизайнерів із різних регіонів України представили свої колекції. За цим стояла величезна командна робота, і для нас було важливо нікого не підвести.

На жаль, під час війни ти не знаєш, із якими новинами прокинешся завтра. Можна передбачити багато речей, але точно не все.

ПитанняКоли від твоїх рішень залежить така кількість людей, складно залишатися хорошим для всіх. Який ти керівник?

ВідповідьДумаю, досить лояльний. Мені важливо розуміти людей, їхні можливості, сильні сторони. Я не бачу сенсу спеціально створювати напруження, щоб усі відчували, хто тут керівник.

Але лояльність працює, доки нею не починають користуватися. Тоді можу бути жорстким. Хоча цю сторону бачили далеко не всі. І, мабуть, так навіть краще. (Сміється.)

Я вмію делегувати, але все одно хочу розуміти, що відбувається на кожному важливому етапі. Повністю відпустити контроль мені складно.

ПитанняА до себе ти такий самий вимогливий? Легко визнаєш власні помилки?

ВідповідьСпочатку потрібно розібратися, чи це взагалі була помилка. Може, так і задумано? (Сміється.)

Якщо серйозно, я досить прискіпливий до власної роботи. Іноді помічаю деталі, на які більше ніхто навіть не зверне уваги.

Якщо розумію, що щось можна було зробити краще, визнаю це й враховую наступного разу. Не бачу сенсу шукати винних там, де питання до мене самого.

Але й перетворювати кожну дрібницю на драму не хочу.

ПитанняЄ якийсь момент після показу, коли ти нарешті можеш сказати собі: «Так, усе було недарма»?

ВідповідьТак. Це люди.

Коли бачиш дизайнерів після виходу колекцій — усмішки, іноді сльози. Радісних моделей, команду, яка нарешті може видихнути.

За кожним показом стоять місяці роботи. А для когось це взагалі перший шанс показати себе великій аудиторії.

Я радий, що нам вдалося зберегти рівень Odessa Fashion Day, який формувався багато років. Але перед кожним новим сезоном усе одно хвилююся. Хочеться, щоб він був не гіршим за попередній і водночас не повторював його.

Правда, я дуже швидко переключаюся на наступний проєкт. Іноді варто зупинитися, подивитися на вже зроблене, щоб не довести себе до вигорання.

ПитанняПісля стількох років за лаштунками ти ще можеш дивитися на показ просто як глядач? Чи вже автоматично помічаєш усе, що стоїть за красивою картинкою?

ВідповідьЗвичайно, тепер дивлюся зовсім інакше.

Коли бачиш тільки фінальний образ або показ, легко не замислюватися, скільки роботи в нього вкладено. А я тепер звертаю увагу на весь процес: як усе організовано, які рішення ухвалювалися, наскільки продуманий результат.

Але для мене мода насамперед залишається способом самовираження. Через одяг людина може показати свою індивідуальність, власний погляд на світ.

Головне — почуватися в цьому органічно, а не намагатися бути кимось іншим лише тому, що так диктують тренди.

І зовсім не обов’язково подобатися всім. У цьому мода дуже близька до мистецтва: хтось зрозуміє твоє рішення, а хтось ні.

ПитанняА ти сам можеш просто одягнути джинси й футболку та не думати про образ?

ВідповідьНу, це залежить від того, що вважати звичайним. (Сміється.)

Навіть мій найпростіший повсякденний гардероб — це переважно речі українських дизайнерів або індивідуальне пошиття. Тому побачити мене в чомусь зовсім простому, мабуть, складно.

Я справді стежу за українськими брендами, новими колекціями, молодими іменами. Не лише за великими світовими модними домами.

Є дизайнери, чия естетика мені особливо близька. Але їхні імена я поки залишу при собі.

ПитанняТоді як зрозуміти, що перед тобою справді сильна колекція, а не просто красивий показ із хорошим світлом і музикою?

ВідповідьЯ дивлюся на деталі. Матеріали, шви, обробку, загальну якість виконання.

Мені подобається, коли видно, що дизайнер продумав не лише красивий образ, а й кожну його складову. У цьому є справжня робота.

І ще важливо розуміти, для кого створена колекція. Хто її аудиторія? Яку ідею дизайнер хоче донести?

Його естетика може абсолютно не збігатися з моїми вподобаннями, але це не означає, що колекція погана. Зрештою, хороший дизайнер не зобов’язаний створювати речі особисто для мене.

ПитанняТи працюєш із різними дизайнерами. З ким цікавіше: з молодим брендом, у якого багато сміливих ідей, чи з великою компанією, де вже все чітко вибудувано?

ВідповідьІз молодими брендами часто більше свободи. Можна експериментувати, шукати нову подачу, разом вигадувати формати.

У великих компаній зазвичай є бюджети, чіткі завдання, налагоджені процеси. Це теж цікаво, просто зовсім інший підхід до роботи.

Мені хотілося б розвивати комплексну співпрацю з брендами: від знімань і подій до PR, партнерств та виходу на нові майданчики.

За ці роки я познайомився з багатьма людьми в Україні й за кордоном. Odessa Fashion Day також співпрацює з London Fashion Day.

Є думка створити власне fashion-бюро. Але я поки не хочу розповідати про це так, ніби проєкт уже існує. Просто цей напрям мені дуже цікавий.

ПитанняІ ось після років роботи за кадром ти сам опинився перед камерою. Що в телевізійній роботі здивувало найбільше?

ВідповідьТе, що вчити тексти напам’ять — точно не моє! (Сміється.)

Я давно хотів спробувати себе перед камерою, тому, коли з’явилася можливість працювати ведучим телеканалу Fashion, погодився.

Але швидко зрозумів, що тут, як і всюди, потрібна практика. Треба навчитися відчувати кадр, темп розмови, співрозмовника.

Мені подобається, що тепер я можу бути на події з іншого боку. Не тільки організовувати її, а й розповідати про людей, які за нею стоять.

ПитанняЗдається, твоє життя складається з показів, зустрічей, знімань і постійних рішень. А який Олег, коли все це закінчується й можна нарешті побути вдома?

ВідповідьНасправді я досить домашня людина.

Мені подобаються світські події, цікаві знайомства, спілкування. Але для мене світське життя зовсім не означає постійні тусовки.

Люблю спокійні ранки з кавою. Іноді медитую, можу скласти плани на кілька наступних днів, а поснідати вже ближче до обіду.

Коли на роботі постійно потрібно з кимось говорити й ухвалювати рішення, у вільний час хочеться простих речей. Відпочити, побути з близькими й хоча б трохи нікуди не поспішати.

ПитанняА що може змусити тебе забути про робочі чати й телефон? Є щось, у чому ти можеш загубитися на кілька годин?

ВідповідьМистецтво. Я дуже люблю виставки, концерти, музеї. Художнім музеєм можу ходити годинами.

Ще люблю готувати й смачно поїсти. І є в мене одна особливість: у ресторанах я завжди звертаю увагу на хліб.

Мені здається, за тим, який хліб подають, можна багато сказати про рівень закладу. Здавалося б, дрібниця, але далеко не всі приділяють їй достатньо уваги.

І ще я люблю красиві келихи. Мені взагалі подобається, коли навіть у звичайних повсякденних речах є смак і увага до деталей.

ПитанняЯкби завтра можна було просто купити квиток і полетіти кудись без робочих зустрічей та планів, яке місто ти обрав би?

ВідповідьДуже хотів би повернутися до Бангкока. Свого часу це місто справило на мене сильне враження.

І ще Париж. Я вже був там у межах навчальної програми обміну досвідом, але тоді постійно кудись поспішав. А хотілося б повернутися просто для себе: гуляти вулицями, сидіти в кафе, нікуди не бігти.

Подорожі для мене — чудовий спосіб перезавантажитися.

І не обов’язково летіти далеко. Наприклад, перша поїздка до Львова мені теж дуже запам’яталася. Було холодно, але ці вузькі вулички, атмосфера, смачні заклади… Я отримав величезне задоволення.

ПитанняТи багато подорожуєш, працюєш із різними містами й країнами, але повертаєшся до Одеси. Що тебе тут тримає?

ВідповідьМоре. Звісно, море. І люди.

Одеса для мене особлива. У цього міста свій характер, атмосфера, свій колорит.

Але це не означає, що я хочу обмежувати себе лише Одесою в професійному плані. Мені цікаво працювати в Києві, виходити на міжнародні майданчики, знайомитися з новими людьми, створювати інші проєкти.

Можливість працювати в різних містах ніяк не змінює того, що Одесу я дуже люблю.

ПитанняНаостанок усе-таки запитаю про майбутнє. П’ять років тому ти навряд чи міг уявити своє сьогоднішнє життя. А де бачиш себе ще через п’ять?

ВідповідьНе знаю. І не впевнений, що це взагалі можна спланувати.

П’ять років тому я точно не міг уявити, де опинюся сьогодні. Змінилося майже все: мої погляди, цілі, масштаб амбіцій.

Звичайно, у мене є плани, ідей дуже багато. Але я не знаю, які люди з’являться в моєму житті, які можливості відкриються й куди це все мене приведе.

Для мене важливо розуміти, чого хочу саме я, мати свободу ухвалювати рішення й не боятися нового.

А що буде через п’ять років? Мені й самому цікаво дізнатися.