У Коломиї відкрили міжмузейний проєкт «Свою Україну любіть»

26 червня у Коломиї відбулася знакова культурна подія — відкриття міжмузейного виставкового проєкту «Свою Україну любіть», присвяченого 65-річчю Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Проєкт став творчим діалогом спадщини двох видатних українських мисткинь — Ганни Верес і Ганни Василащук. Він поєднав дві важливі події: відкриття масштабної виставки у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського та презентацію книги Дмитра Стуса «Василь Стус: життя як творчість» у Музеї історії міста Коломиї.

Культурний міст між Київщиною та Гуцульщиною

Виставковий проєкт став продовженням багаторічної дослідницької роботи Вишгородського історико-культурного заповідника зі збереження та популяризації творчої спадщини лауреатки Шевченківської премії Ганни Верес.

Дослідження, розпочате у 2022 році експедиціями до Іванкова та Обуховичів, дало поштовх низці культурних ініціатив. Серед них — міжмузейний проєкт «І на оновленій землі», всеукраїнський проєкт «Ткацтво.UA», внесення елемента «Обуховицьке ткацтво» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, а тепер — і новий міжрегіональний проєкт у Коломиї.

Ідея виставки народилася понад пів року тому під час спільної експедиції директорки Вишгородського історико-культурного заповідника Влади Литовченко та генеральної директорки Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського Ярослави Ткачук до села Шешори. Саме там відбулася зустріч із Марією Василащук — донькою Ганни Василащук.

Згодом, за сприяння директора Національного музею Тараса Шевченка Дмитра Стуса та головної зберігачки фондів Юлії Шилєнко, до проєкту долучили унікальні роботи з творчої спадщини Ганни Верес, а також матеріали, пов’язані зі спільною працею ткаль над роботами, відзначеними Шевченківською премією.

Ганна Верес і Ганна Василащук: дві традиції, одна Україна

В основі експозиції — творчий діалог двох видатних українських ткаль. Ганна Верес репрезентує мистецьку традицію Київського Полісся, а Ганна Василащук — Гуцульщини та Покуття.

У 1968 році обидві мисткині були удостоєні Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл українських народних тканих рушників. Їхня творчість стала прикладом унікального синтезу народної символіки, художнього мислення та поезії Тараса Шевченка.

Одним із найяскравіших втілень цього синтезу став феномен «Тканого Кобзаря» — мистецького явища, у якому поетичне слово Шевченка отримало форму в орнаменті, ритмі, кольорі й тканині.

Що увійшло до експозиції

До виставки увійшли твори, архівні документи, фотографії та унікальні матеріали з фондів Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, Національного музею Тараса Шевченка, Вишгородського історико-культурного заповідника, Державної архівної служби України, Іванківської селищної ради та родинного архіву Ганни Василащук.

Окреме місце в експозиції посіли сценічні костюми, створені Ганною та Валентиною Верес для Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки.

Важливою частиною проєкту став архівний фотопроєкт, підготовлений Вишгородським історико-культурним заповідником у співпраці з Державною архівною службою України.

Під час відкриття директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко розповіла про дослідницьку роботу над спадщиною Ганни Верес та наголосила на важливості збереження культурної спадщини в умовах війни.

Презентація книги Дмитра Стуса

Продовженням культурної програми стала презентація книги літературознавця, письменника та генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Дмитра Стуса «Василь Стус: життя як творчість».

Ініціаторкою та кураторкою зустрічі виступила директорка Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидатка історичних наук Влада Литовченко, а модераторкою стала Мар’яна Кодіна.

У презентації взяли участь письменники, науковці, музейники та представники духовенства. Дмитро Стус розповів про роботу над книгою, архівні пошуки та відповів на запитання читачів.

«Для мене надзвичайно важливо, щоб постать Василя Стуса звучала не лише в академічному просторі, а й у серцях молодих українців. Саме тому такі зустрічі об’єднують покоління навколо правди, культури та нашої національної пам’яті», — зазначила Влада Литовченко.

Своєю чергою Дмитро Стус наголосив: «Батько ніколи не прагнув стати символом. Він просто не вмів жити всупереч своїй совісті. Якщо після цієї зустрічі хтось відкриє його поезію чи інакше подивиться на Україну — значить, ця розмова була недаремною».

Проєкт про пам’ять, спадщину і зв’язок поколінь

Проєкт реалізовано за сприяння Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Коломийської міської ради, Київської обласної державної адміністрації, Департаменту культури та туризму Київської ОДА, Київської обласної ради, Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки, Державної архівної служби України та інших партнерів.

Міжмузейний проєкт «Свою Україну любіть» став символічним культурним мостом між Київським Поліссям і Гуцульщиною, між Київщиною та Івано-Франківщиною, між двома мистецькими традиціями, об’єднаними спільною ідеєю — берегти, досліджувати та передавати наступним поколінням українську культурну спадщину.

Фото надані Управлінням культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА.