OMELIA представив на Ukrainian Fashion Week FW26-27 театральний перформанс і нову сумку з об’ємними шкіряними квітами
У межах Ukrainian Fashion Week FW26-27 редизайн-бренд OMELIA вдруге представив театральний перформанс у колаборації з режисеркою та перформанс-артисткою Веронікою Ємельяновою. Подія відбулася в інтер’єрах київського модерного театру «Сузір’я» і стала новою сторінкою в історії бренду: саме тут OMELIA презентував сумку зі шкіряними об’ємними квітами, створеними вручну.
Цього разу бренд поєднав сценічну дію та матеріальний об’єкт в єдину концепцію, де перформанс і аксесуар існують як два виміри одного висловлювання.
«Ідея сумки народилася з моєї любові до живих квітів. Я завжди купую їх спонтанно – без приводу. Ношу в руках або кладу в шопер, загорнутими в папір чи газету. У якийсь момент я помітив: букет стає частиною образу – він не просто квіти, а аксесуар. Саме тоді з’явилася ідея створити сумку, що зберігала б цю емоцію назавжди»,
– зазначає засновник та креативний директор бренду OMELIA Костянтин Омеля.
Процес створення квітів для сумки повністю крафтовий. Шкіру відбирають за пластикою, кожну пелюстку вирізають і формують вручну, зберігаючи природну асиметрію та живу пластику. Пелюстки прогрівають, моделюють пальцями, надаючи їм природного вигину й руху. У результаті виникає відчуття живого букета, зафіксованого в матеріалі.
Саме образ квітки як символу нетлінного життя став центральним для всього перформансу. Сценічна дія розгорталася як метафора відродження та сили індивідуального вибору. У просторі контрастів герої різного віку й характеру з’являлися у шаховому порядку та збиралися навколо столу – місця ухвалення рішення.
За драматургією перформансу, у холодному просторі зими червоний колір з’являється не як агресія, а як носій енергії життя, як імпульс до змін. Кульмінацією стає поява героїні в червоному – Аніми. Вона не диктує рішення, а відкриває можливість вибору.
«Я не хочу давати відповіді цим перформансом. Я ставлю питання, а відповідь на них може дати кожен із присутніх сам для себе»,
– говорить режисерка й головна героїня перформансу Вероніка Ємельянова.
Музичний вимір події підсилив акапельний супровід електронного музиканта і вокального архітектора Gottlieb. Його вокальна дія була побудована як ритуальний перехід – від стриманого акапельного звучання до дестабілізуючого вокального виверження, що посилювало відчуття сакральності.
У цій драматургії сумка перестає бути просто аксесуаром. Вона стає частиною дії: герої рухаються до столу з квітами в руках, а об’ємний клатч із шкіряним цвітом перетворюється на знак надії – нагадування про те, що після кожної зими настає весна.



